Дитяча травма покинутості | Як зцілити травму? | Як пропрацювати психологічну травму покинутості?

Дякую за такий цікавий і пізнавальний стрім. ❤

Сердечно дякую Вам пані Юлія та Вашій команді за якісний український контент з психології!
Спасибі, що Ви дбаєте про наше психологічне здоров'я! 💖💖💖💖💖💐💐💐💐💐

Тема актуальна. Хотілося б практичні поради, що можна зробити для себе самостійно, без психотерапевта, або після психолога.

Дякую ❤

💙💛

Дякую Вам пані Юліє за Вашу потрібну нам роботу.

Цікава і актуальна тема для багатьох, дякую

Дякую за цікавий та корисний стрім. Дуже актуальна тема.💗💗💗

Дякую за цікаву розмову ❤

Пропустилп ефір 😢 дивлюсь в записі. Дякую ❤

Дуже дякую Вам 🙏💙💛

Юлія, щиро дякую - неймовірний ефір!

Дякую вам, ви неймовірна. Даєте корисну і цікаву інформацію ❤❤❤❤

Матеріал гарний, звук тихий і гулкий.

Травма покинутості це основп залежних стосунків. Для мене це відкриття і краще розуміння, чому так. А ще фраза: "стільки років - стільки місяців пропрацьовувати" - спочатку злякалась, а потім говорю собі "довше відтягуєш - довше працювати"

Більш корисного матеріалу мені не траплялося. Повірте, але в мене відкрилися очі на мої проблеми, з якими я боролася, як з вітряними млинами, щоразу наступаючи на одні й ті ж граблі. Щиро дякую, пані Юліє, за професіоналізм.

Дякую 💛💙

Юля, дуже хотілося б, щоб ви відкрили навчання з психології. Ви так зрозуміло все пояснюєте.

дякую!

О мої поздоровлення !! Ви навчилися зберігати чат стріму !!! Як це у Вас получилося Латуненчани ? Всім привіт ... Досить цікава тема . Я і не міг подумати що так на перший погляд дрібниця може виливатись у таку проблему ( психологічну травму ) ... Це характерно для молодих розлучених , покинутих , гулящих , не щасливих , не зрілих дитячих мамочок ( сімей ) бажаючих за будь яку ціну покращити свое життя за рахунок нового спонсора , коханого, замінника батька ( чи інший синонімом можна підібрати ) але тільки не зарахунок того щоб сісти і разом розібратися і проаналізувати як разом будувати сумісне щастя , а відразу гнати в перед , ламаючи все на своему шляху ...головне щоб мені було ніби то добре а ще якщо це підкріплено тяжким матеріальним станом і особами які ніде і нічого не були не бачили і елементарно грошей великив своїх руках ніколи не тримали і думають що все просто так в небес падає ...А це всього навсього плоди вашої сумісної праці і взаємодії та взаємної підтримки .. Так Чи не Так ???

Які актуальні Ви теми розкриваєте. Це ж з покоління в покоління такий стиль виховання передається таке відчуття. Діти ображаються на своїх батьків, але самі наступають на ті ж граблі по відношенню до власних дітей та застосовують такі самі "тортури" до них. Таке можна зупинити тільки після терапію мабуть....

Нічого що я тут дозволив собі розширити Ваші кометарі Ніби своїми коментарями ( запрошеннями до перегляду ???

Топ контент!
Коммент в підтримку каналу

Пані Юліє, щиро вам дякую❤😊🌷Ефір❤🔥

Вибачте що не зміг вийти, стрім вже був доволі пізно, а коли буде наступний стрім ?

Дякую❤💙💛

Ефір дивилася в записі і отримала для себе інсайти, як і завжди. Дуже змістовно, життєво і корисно . Щиро вдячна ❤

Доброго ранку. Мене мама виганяла з дому, ніколи цього не забуду. У мене ще ця травма проявлялася у спілкуванні з абюзивними людьми, я боялася, що якщо не виконаю їхнє прохання, зі мною ніхто не буде "дружити", це дійсно була паніка. Почала справлятися з цим лише тоді, коли усвідомила свою проблему. Але відколи припиниля цього боятися, в мене припинила боліти голова. І це було таке диво! До цього я без знеболювальних не могла уявити свого дня.

Цікаво було послухати, впізнаю себе.... Що до пана Романа,що скучає за дочкою, то може йому треба вибачитися перед колишньою. Мабуть, є за що, може й грошей на дитину не дає... щось занадто він хороший.... у мене теж такий татусь був -казав, що любить, але мамі грошей на дітей не давав. Я доросла, але й зараз на стороні мами. Ми не знаємо, що там за дружина. Не даєш грошей -не отримаєш дитину.

Обожнюю ваші відео, дуже пізнавально ❤

Ситуація де батько бачив доньку раз на два роки, коли сам зайшов до школи, я думаю, якщо він дуже рідко спілкується і дочка може сприймати його, як чужу людину до якої вона не звикла, адже рідними робляться не за правом народження, а за відношенням і вибудуваними стосунками. Якщо дійсно батько хоче відеовити стосунки то має заслужити довіру дитини- приносити гостинці і питати про її справи і чи потрібна допомога, а головне казати словами про любов до неї. Чесно кажучи, якби до мене в дитинстві мій батько без попередження з‘явився в школу раз за два роки я б теж не знала, що йому казати)

Травма покинутості дуже страшна травма. Вона відбивається на моєму особистому житті. Жила в стосунках з чоловіком , в яких мене ображали , не цінували, хамили . Я переїхала жити в іншу країну, але стосунки так і не розірвала. На відстані ідеальне спілкування. Але паралельно я зустріла ще одного чоловіка,зараз і з ним стосунки. Але він тотально порушує мої кордони і я переступаю через себе. Як наслідок у стосунках з двома чоловіками , де ні там ні там мені не добре. Але не можу піти через цю прокляту травму…
Дуже Дякую Вам за ефір та відвертість . Дуже було цікаво почути про ваш власний досвід. Та дуже було корисно почути про термін лікування травми, тому що мої два місяці лікування мені нічого не дали по суті.

Ви ж наша розумничка і красуня!🥰

Юлія, величезна вам подяка за розкриття цієї теми. Ніколи про травму покинутості не чула. Тільки зараз зрозуміла, що страх покинутості лежить в основі більшості моїх проблем. Мама віддала мене до бабусі в село коли мені було 8 місяців і забрала в 3 з половиною років. Навіть коли ми були разом я відчувала себе самотньою і нікому не потрібною. Памʼятаю мама почала залишати мене одну в квартирі і йти по своїм справам коли мені було років чотири. Памʼятаю цей жах і як мені було страшно, що мама не повернеться. Всі вихідні, свята і канікули ми проводили у бабусі в селі. Памʼятаю коли мені було шість років мені видалили гланди і я провела в лікарні два тижні. Видаляли без наркозу і обезболювачів. Памʼятаю страшенний біль і під час операції і після… ні розмовляти, ні ковтати ні їсти не могла. Мама прийшла лише один чи два рази. Коли ми були малі мама постійно їздила у відрядження і ми залишались з батьком. Все моє дитинство найбільшим страхом був страх втрати матері. Як це все можна пропрацювати і звільнитись від цього болю?

Дуже дякую вам, Юлія!

🧡💙🧡💙🧡💙🧡💙

Ви,така красуня 🥰!!!

Як багато з того, про що ви розповіли, потрапляє прямо в мене.
Своє дитинство я майже не пригадую, лише певні образи чи відрізки, часом не розуміючи, контексту, звідки цей спогад.
Менше року тому, моя мама поділилася, що вони мене залишили в селі на цілий рік, бо так було потрібно.
І один з образів, які я памʼятала (хоча не розуміла про що він) і виявився тим моментом, коли вона, мій тато і брат зі мною прощалися. Ось так моя травма відбилася, як знімок, а все інше я забула.
Яка ж глибока наша психологія, як багато нам ще варто розуміти в собі.

Дякую❤❤❤

Дуже дохідливо. Мабуть, тому що на власному досвіді все прожито. Завдяки відео мені відкрилась відповідь на головне питання, що і чому зі мною не так) Дуже дякую.